Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Яреми А.Г. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства «Миронівкаводоканал», публічного акціонерного товариства «Укртелеком», публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Миронівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про зобов'язання вчинити дії за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 2008 року він працює суддею і проживає разом із сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 Відповідно до законодавства, яке діяло з 2008 року по час звернення до суду, суддям нараховувалася 50-відсоткова знижка оплати за комунальні послуги, а тому ОСОБА_6 просив зобов'язати відповідачів провести перерахунок вартості комунальних послуг, наданих йому з 1 вересня 2008 року по весь час перебування на посаді судді.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 3 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 3 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року залишено без змін.

У поданій заяві ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду суду Київської області від 16 липня 2015 року та заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 3 лютого 2015 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статті 44 Закону України «Про статус суддів», статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 8, 22, 126, 129, 130 Конституції України, статті 6 Європейської хартії та статей 214, 3607 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1760/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> ЦПК України.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_6 наводить ухвали Верховного Суду України від 22 травня, 11 червня 2008 року, 8 липня 2009 року, 11 листопада 2009 року та від 3 березня 2010 року, в яких, на його думку, зазначені норми у подібних правовідносинах застосовані по-іншому.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 6 травня 2008 року ОСОБА_6 працює суддею Рокитнянського районного суду Київської області та мешкає разом із сім'єю у квартирі АДРЕСА_1

Між позивачем та відповідачами у період 2000 - 2001 років були укладені договори про надання послуг з водопостачання, водовідведення, газопостачання, електропостачання, користування індивідуальним домашнім телефоном, утримання будинку та прибудинкової території.

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звертався до відповідачів із заявами про здійснення перерахунку розміру плати за надані ними послуги відповідно до вимог частини дев'ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», однак вказані заяви залишені без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що: нормативні акти, якими встановлювалися пільги на оплату комунальних послуг, втратили чинність із 1 січня 2011 року; у період, коли пільги відшкодувалися за рахунок установи, де працює позивач, він не надав доказів, що звертався за таким відшкодуванням; пільги на комунальні послуги повинні надавання позивачу за умови, що вони не перевищують середньомісячного доходу; покладення на підприємство - постачальника послуг обов'язку відшкодовувати пільги є неприпустимим, оскільки таке відшкодування передбачалося за діючим на той час законодавством за рахунок місцевого бюджету або видатків установи, у якій суддя працює у відповідні періоди.

Надані ОСОБА_6 копії ухвал колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 22 травня 2008 року та 11 листопада 2009 року не можуть слугувати підставою для звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень відповідно до статті 355 ЦПК України, оскільки зазначені ухвали постановлені за результатами розгляду скарг про перегляд судових рішень за винятковими обставинами в порядку статті 354 ЦПК України в редакції від 1 вересня 2005 року.

У наданих для порівняння ухвалах Верховного Суду України від 11 червня 2008 року, 8 липня 2009 року, 3 березня 2010 року суд керувався законодавством, що було чинне на час звернення до суду, яке передбачало пільги на оплату комунальних послуг для суддів.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, з огляду на зміст, підстави та період, за який заявлено позовні вимоги, підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог, немає.

Отже, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року відсутні.

Керуючись пунктами 1,2 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

А. Г. Ярема